РОЗБОЛТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБОЛТУВА́ТИ, у́ю, у́єш і РОЗБОЛТИ́ТИ, лчу́, лти́ш, док., перех., техн. Викручувати з чого-небудь болти. [Кравець:] А чи не можна, щоб просто цілу рейку витягти? [Вайсман:] Можна. Для цього треба насамперед розболтити путя… (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 614.