РОЗГЛЯ́ДИНИ, дин, мн.
1. Дія за знач. розгляда́ти 1. Така висока честь дуже не сподобалась Радюкові. Він бачив, що його вивели на розглядини перед якимись маркізами (Н.-Лев., І, 1956, 559); Ні! Він піде в світ на розглядини, він власними очима подивиться — що там робиться? (Кол., Терен.., 1959, 147); Чайка не мав часу на розглядини, штовхнув надвірні двері, вилетів з них (Загреб., Шепіт, 1966, 398).
2. етн. Старовинний український обряд знайомства молодого і його рідні з молодою. — Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини (Тют., Вир, 1964, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 649.