РОЗДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех.
1. Довбаючи, робити заглиблення у чому-небудь, розкопувати щось. Бурхливу, непокірну ріку.. заковували в перегати, роздовбували її дно (Баш, На землі.., 1957, 21).
2. розм. Руйнувати, псувати (бомбами, снарядами і т. ін.). — І добрий взяток [меду] берете? — Брали б добрий, коли б не війна. Немало нам вуликів бандити роздовбали. (Стельмах, II, 1962, 79); // розм. Ушкоджувати тіло, робити рани. Розривною кулею гади заокеанські плече роздовбали, а воно й загноїлося (Збан., Сеспель, 1961, 33); // Розколупуючи, змушувати кровоточити (рану, виразку і т. ін.). Роздовбувати рану.
3. розм. Довбаючи дзьобом, поїдати, знищувати. По мені дзвонить не будуть І ховать з попами, Роздовбають носом птахи (Пісні та романси.., II, 1956, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 668.