РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДРАЖНИ́ТИ, ражню́, ра́жниш, док., перех.
1. Те саме, що роздрато́вувати 1. Ніщо в світі не роздражнювало й не сердило його так, як людська нечесність та неправдивість (Н.-Лев., V, 1966, 216); Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Шовк., Інженери, 1956, 400).
2. розм. Пробуджувати або підсилювати у кому-небудь якесь бажання, почуття і т. ін. Схопились, як вжалені, бородачі, Зиркнули в казан… А у тім казані Зостались од лебедя кості одні!.. Пішли, роздражнивши свої апетити… (Нех., Казки.., 1958, 49); // Виводити з нормального стану. А чудовий тихий вечір, а синє небо, палаюче вогнем на заході,.. — все те роздражнювало нерви, ворушило серце (Н.-Лев., І, 1956, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 669.