РОЗДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДУ́МАТИ, аю, аєш, док.
1. тільки недок., неперех. Багато і напружено думати, міркувати. Посиділи мовчки, — він, смакуючи своє лихо, а я — роздумуючи та розгадуючи… (Вовчок, VI, 1956, 269); Христя не кидала свого суму. Тоді сам Грицько став журитися, став роздумувати (Мирний, І, 1949, 296); Куди ж воно поділося теє дитинство? — роздумував Тимко, вглядаючись у непроглядні приташанські тумани, що нічною мрякою висіли над лугами (Тют., Вир, 1964, 275); // також док., про кого — що; над ким — чим. Спрямовувати свої думки на кого-, що-небудь. Христя зосталася і, роздумуючи про подругу, почала вдесяте обдивлятися хату (Мирний, III, 1954, 226); Лишилася [вдова] сама з дитиною. Жила собі… Багато про життя не роздумувала (Головко, II, 1957, 191); [Адам:] Роздумав я над цим і прийшов до переконання, що є між нами провокатор (Ірчан, І, 1958, 182); // також док., із спол. що, як і т. ін. Розмірковувати над чим-небудь. Ідучи додому, він роздумував, як його до батька-матері підступити, як їх ублагати (Мирний, IV, 1955, 36); Вже перед самим сходом сонця чоловік вскочив у Синяву, завів коні в глибокий байрак, міцно прив’язав їх до дерева, а сам лихий, мов біс, пішки подався в село, важко роздумуючи, що ж буде з його добром? (Стельмах, І, 1962, 500); На порозі стояв старий високий циган, немов роздумував, чи увійти до хати (Коцюб., І, 1955, 368); До вечора та через ніч Антосьо роздумав, що доведеться пішки йти, коли не поїде волами (Свидн., Люборацькі, 1955, 129); // Багато думати, вагатися, приймаючи яке-небудь рішення. Справді війна. Багато людей затривожилось, але багато й не думало про це. Не було коли роздумувати (Кобр., Вибр., 1954, 195); Хлопець не роздумував, як я, він занурився у воду і зірвав лілею під самий корінь (Ткач, Жди.., 1959, 87); Повільно, ніби роздумуючи, злітали вгору ракети — червоні, зелені, білі (Дмит., Наречена, 1959, 109).
Недо́вго розду́муючи; Не розду́муючи до́вго — одразу, швидко. Недовго роздумуючи, він іде прямо до вітряка (Стельмах, II, 1962, 69); Не роздумуючи довго, Сахно вхопила важкого стільця і кинулася просто на ворога (Смолич, І, 1958, 93).
2. перех. і без додатка. Всебічно обдумувати, продумувати що-небудь. Батько щось роздумує, потім каже присмучено: — Діди й прадіди пішки ходили, хоч, мабуть, не один в душі сокола носив… (Гончар, Тронка, 1963, 14); Тут [у лісі].. мала вона час роздумати всесторонньо свій крок (Фр., VIII, 1952, 304); [Параска:] Воно, бачиш, роздумаєш, то і справді нема чого журитись (Вас., III, 1960, 38).
3. тільки недок., неперех., рідко. Мислити, думати. Він тільки вміє як слід робити, що його батько загадає, а сам не вміє роздумувати (Григ., Вибр., 1959, 228).
4. тільки док., неперех. Відмовитися від задуманого, змінити свій попередній намір, своє попереднє рішення. Поки Івась чистив тараню, Грицько носився з торбою, хотів заховати у бур’яні.. та роздумав (Мирний, IV, 1955, 20); Оксен довго дивився йому вслід; хотів завернути назад і сказати, щоб Кузь забрав солому, але потім роздумав (Тют., Вир, 1964, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 673.