РОЗПЕ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., перех. Псувати кого-небудь надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами. Мене від діда силоміць відобрали, кажучи, що дід дуже мене розпестили і нічого доброго не навчили (Черемш., Тв., 1960, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 760.