РОЗСТЕ́БНУТИЙ, РОЗСТЕ́БНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстебну́ти. На ній було осіннє пальтечко, розстебнуте на всі гудзики (Мушк., День.., 1967, 100); Йому допомагав літній чоловік у рябому кашкеті і розстебнутій на грудях чорній сорочці (Десняк, II, 1955, 348); Біла шовкова сорочка на ньому розстебнута (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 16); Свитка [у Марії] розстебнена, з-під хустки пасмо чорне вибилось (Головко, II, 1957, 41).
2. у знач. прикм. З роз’єднаними, нескріпленими застібками. Вітер свистів парубкові у вухах, поли розстебнутого піджака розпростерлись крилами (Томч., Жменяки, 1964, 62); Зимогорова мимоволі якусь мить затримала зір на довгих Юркових кучерях, на розстебнутому комірці сорочки (Донч., II, 1956, 275); З-під розстебненого плаття, крізь тонку сорочку, визирало її високе лоно (Мирний, III, 1954, 281).
3. у знач. прикм., розм. Такий, у якого незастебнутий, розхристаний одяг. Посеред хати Тихін у кожушку, розстебнений і без шапки (Головко, II, 1957, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 816.