РОЗУМНІ́ТИ, і́ю, і́єш і РОЗУМНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Ставати розумним. А любії діточки Стануть розумніти (Гл., Вибр., 1957, 332); З часом, підростаючи, розумнішала дівчина (Головко, II, 1957, 512).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 846.