РУСНАКИ́, і́в, мн. (одн. русна́к, а, ч.; русна́чка, и, ж.), діал. Русини. Ще далі за Ярмутою, в далечіні видно сільце Шляхтову́ над самою течією. Це вже останнє в Карпатах село, заселене русинами, чи «руснаками», як вони самі себе звуть (Н.-Лев., II, 1956, 396); Якийсь жовнір почав мені відповідати по-польськи, але вухо чуло, що це наш брат, руснак (Хотк., II, 1966, 370); Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці, і в кожної сорочки з поликами (Свидн., Люборацькі, 1955, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 912.