САМІ́ТНИ́Й, і́тна́, і́тне́, поет. САМІ́ТЕН, і́тна, і́тне, рідше САМО́ТНИЙ, а, е.
1. Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий. Ударив грім над сусідньою горою. Огненний стовп піднявся на тім місці, де стояла суха, самітна ялиця (Хотк., II, 1966, 220); В степу стояло, наче вилите з сяйва, самітне дерево (Перв., Материн.. хліб, 1960, 10); За озером, на галявині, стояв самітний оборіг з сіном (Томч., Готель.., 1960, 13); У лозах самотний [монастир] стоїть (Шевч., II, 1953, 18); // Лише один; єдиний. Велика кімната.., посередині кімнати самітний стіл і за столом самітна істота (Ю. Янов., V, 1959, 120); Крізь вікна падало на подвір’я тьмяне світло самітної лампочки (Гжицький, У світ.., 1960, 274); // рідко. Безлюдний. Товариші за час тої розмови йшли самітною дорогою через поля (Фр., II, 1950, 8).
2. Який залишився, живе і т. ін. наодинці, без нікого (про людину); сам. Ніде не видно було ні душі.. Він був самітний серед цієї окопаної та обкладеної колючим чагарником діброви (Л. Янов., І, 1959, 302); Блукав цілу нічку у мріях По вулицях я самітний (Л. Укр., IV, 1954, 86); Тамара стояла самітна (Хижняк, Тамара, 1959, 128); Сучасна буржуазна література, коли вона обмежується тільки співчуттям до простих людей, по суті визнає їх безсилими, безпомічними і залишає людину самітною перед лицем загадкової долі (Талант.., 1958, 156).
3. Який не має сім’ї, рідних, близьких; одинокий; сам. — Я його розважатиму, я йому догоджатиму,— веселіш йому у хаті буде зо мною, як тепер самітному (Вовчок, І, 1955, 236); Там, по теплих хатах, вони милися, голилися, залицялися до самітних козачок (Тют., Вир, 1964, 460); // у знач. ім.. самі́тни́й, мі́тно́го, ч.; самі́тна́, мі́тно́ї, ж. Людина, що не має родини або не живе в родині; // Який відбувається, протікає без сім’ї, рідних, близьких. Нехай же стріну я самітен час гіркий, Не бідкавшись нічим (П. Куліш, Вибр., 1969, 397); Самітна старість; // рідко. В якому живе одинока людина. — Він,— мотивувала вона цю пораду,— сам один, безженний [неодружений], буде, певно, рад, як сестра заживе в нього, оживить його самітну хату та перейме почасти його газдівство в свої руки (Коб., II, 1956, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 27.