САНДА́Л1, САНТА́Л, ч.
1. род. а. Вічнозелене тропічне дерево, ароматична деревина якого багата на ефірну олію.
2. род. у. Кристалічна речовина, яку одержують із деревини цієї рослини. [Шинкар:] В більший чайник чаю поклади півложечки — для духу, а три ложечки сандалу (Кроп., II, 1958, 499).
3. род. у. Барвник червоного або жовтого кольору, який одержують із деревини цієї та деяких інших рослин.
САНДА́Л2, а, ч., заст. Невелике судно, що було поширене у тюркських народів Причорномор’я. Високі, швидкоплавні сандали раз у раз випереджали його човен (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264).
САНДА́Л3, а, ч., заст. Пристрій для обігрівання житла (у народів Сходу).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 52.