САРДА́К, СЕРДА́К, а́, ч., заст., діал. Рід верхнього теплого короткого сукняного одягу. Він не мав нічого, крім того, що на собі, крім оцього старого сардака (Фр., IV, 1950, 399); Сидить [легінь], такий прибраний, такий яскравий; сардак висить на однім плечі; лице якесь задумане (Хотк., II, 1966, 81); Федір Штолса зняв сардак, кинув у кут (Гжицький, Опришки, 1962, 12); Вона накинула на себе сердак і побігла (Коб., II, 1956, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 58.