СВИ́НКА1, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до свиня́. З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка й кабанчик (Мирний, І, 1949, 129); Мисливцям надзвичайно поталанило. Крім трьох свинок, вони забили велетенського кабана (Тулуб, В степу.., 1964, 294); // Самка (молода) ссавців роду свинячих. Важливим джерелом збільшення поголів’я поросят можуть бути разові опороси молодих свинок (Наука.., 2, 1960, 29); У господарстві здійснюється відбір високопродуктивних свиноматок кращих порід. Вже закуплено необхідну кількість племінних свинок (Хлібороб Укр., 6, 1972, 37).
∆ Морська́ сви́нка — невелика безхвоста тварина ряду гризунів, що має біле або біле з чорними чи жовтими плямами забарвлення. — А в мене три кролі живуть, і голубів пара, і ще морська свинка (Кучер, Трудна любов, 1960, 426).
2. Рід гри, під час якої намагаються загнати палицею дерев’яну кульку в ямку чи ямки. Хлоп’ята зійшлися до купи і стали грати у свинки (Мирний, IV, 1955, 73); // Дерев’яна кулька, яку ганяють палицею в цій грі. Коли б воля — побіг би він тепер на улицю до хлопців, у м’яча грати, свинку туряти! (Мирний, IV, 1955, 28).
3. перев. мн. свин́ки, нок, бот. (Xanthium L.), розм. Рослина родини складноцвітих, що має довгасті плоди, вкриті колючками; з її листя і коріння добувають жовту та зелену фарби.
4. ент., розм. Те саме, що довгоно́сик. Налітає пілот обпилювати наші плантації.. Най замре зажерлива свинка! (Гончар, І, 1954, 489).
5. мет. Зливок металу у вигляді довгастого бруска; болванка. В Німеччині чавун охрестили «сирим залізом», — в Англії — «свинячим залізом» (звідси поширилась і сучасна назва виливок: «чушка», «свинка») (Знання.., 6, 1971, 15).
СВИ́НКА2, и, ж., мед. Дитяча інфекційна хвороба — запалення привушної залози; паратит епідемічний. Пізньої осені Юрко захворів на свинку (Дор., Не повтори.., 1968, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 71.