СИЛІКО́НИ, ів, мн. (одн. силіко́н, у, ч.). Синтетичні хімічні сполуки, в молекулах яких вуглець безпосередньо зв’язаний з кремнієм; вони надають гідрофобності тканинам, будівельним матеріалам і т. ін. До складу мастики входить силікон, а тому плівка, що покриває паркет, відштовхує воду (Знання.., 4, 1966, 11); Силікони можна застосовувати і для виробництва нових видів будівельних і силікатних матеріалів (Роб. газ., 2.II 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 168.