СИМПАТИ́ЧНИЙ1, а, е.
1. Який викликає симпатію, прихильне ставлення до себе (про людину); протилежне антипатичний. Наскільки він сам симпатичний, настільки жінка його не сподобалась мені (Коцюб., III, 1956, 168); Ми.. довгенько й дуже любо та мило прощалися з хазяями, де зупинилися, бо дуже вони були симпатичні люди (Вишня, II, 1956, 181).
2. розм. Приємний, милий, привабливий. Багаті акорди, симпатичні арії розворушили її артистичну вдачу (Н.-Лев., III, 1956, 228); Сходами підіймається Макс. Це квітучий, добре збудований юнак з.. розумним, симпатичним обличчям (Коч., II, 1956, 267); — Особливо симпатичні взаємини встановились у мене з простим народом (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11).
СИМПАТИ́ЧНИЙ2, а, е, фіал. Який стосується відділу вегетативної нервової системи. У статевозрілих самок [щурів] було проведено двобічне видалення.. симпатичних стовбурів у попереково-крижовому відділі (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 55).
Симпати́чна нерво́ва систе́ма — відділ вегетативної нервової системи людини й хребетних тварин, що регулює діяльність внутрішніх органів і систем організму, а також живлення тканин і обмін речовин в організмі. Цілком доведено, що адреналін збуджує симпатичну нервову систему (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 261).
◊ Симпати́чне чорни́ло див. чорни́ло.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 176.