СКРУ́ТЕНЬ, СКРУ́ТІНЬ, тня, ч. Скручений жмут соломи, сіна, прядива і т. ін.; // Щось скручене трубкою, кільцем, клубком. Посеред лісу лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (Номис, 1864, № 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 326.