СЛАБКИ́Й, а́, е́.
1. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його (Н.-Лев., II, 1956, 358); // В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м’язи і т. іц.). Олена.., схопивши своєю слабкою рукою злодія за чуба, почала бити його (Довж., І, 1958, 193); Він стояв обличчям до моря, гойдався на слабких, мов не своїх ногах (Ткач, Жди.., 1959, 26); Чорна галич посідала На кривих старих ялинах, Важко б’є слабкими крильми (Л. Укр., IV, 1954, 166); // Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. Вижив Шакір, та здоров’я до нього не повернулося. Він був такий слабкий, що годинами лежав нерухомо, надсадна кашляв (Тулуб, В степу.., 1964, 8); Був слабкий [Танасій] від голоду, але про їжу не думав (Мур., Бук. повість, 1959, 87); // Погано розвинений, нездоровий, неміцний. Проценко дихнув всією своєю слабкою грудниною (Мирний, III, 1954, 189); Слабкі нерви [Ломицького] потребували мертвого спокою (Н.-Лев., VI, 1966, 12).
2. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Л. Укр., І, 1951, 316).
3. Незначний силою, ступенем вияву. Від хвороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум’янцем (Л. Укр., III, 1952, 698); Шхуну безжалісно кидало з хвилі на хвилю навіть при слабкому вітрі (Тулуб, В степу.., 1964, 272); // Неяскравий, тьмяний. Крізь два маленькі віконця на лівій стіні, наполовину заліплені папером, вривається слабке, рожеве вечірнє світло (Л. Укр., IV, 1954, 211); Побачили [бійці] перед себе відхилені двері, крізь які пробивалося слабке світло (Гончар, III, 1959, 254); // Неголосний. Чутно з-під дерев над Іорданом слабкий бренькіт струн (Л. Укр., II, 1951, 153); Шофер заграв у ріжок, проте звук його був слабкий (Смолич, І, 1958, 46); // Незначний, малий. Встановлено, що навіть при слабкому засоленні грунтів урожай сільськогосподарських культур різко знижується (Хлібороб Укр., 10, 1969, 13); // Ледь помітний, відчутний. Вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Л. Укр., II, 1951, 434).
4. Який має невелику потужність, енергію. У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка, тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит., Наречена, 1959, 181).
5. Недосконалий у художньому відношенні. Переклади його були слабкі художньо (Рильський, IX, 1962, 22).
6. Нетуго натягнутий, загвинчений і т. ін. — У нас зовсім слабкий лівий трос (Донч., II, 1956, 90).
◊ Слабка́ га́йка див. га́йка.
7. Неміцний, ненасичений. Слабка кислота; Слабкий розчин; Слабкий чай.
8. Нещільний, м’який (про грунт, породу і т. ін.). — Вода.. знайшла десь слабкий грунт, розмила його і прорвала цю природну греблю (Ткач, Плем’я.., 1961, 114).
& Слабке́ керува́ння, грам.— синтаксичний зв’язок між словами, при якому вибір відмінкової форми пояснюючого слова обумовлюється не підпорядковуючим словом, а змістом висловлювання.
$ Ки́шка слабка́, рідко — те саме, що Ки́шка тонка́ (коро́тка) (див. ки́шка); Слабка́ голова́ — нерозумна людина. Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливає погано (Мик., II, 1957, 494); Слабка́ струна́ (стру́нка) див. струна́, стру́нка; Слабке́ мі́сце; Слабка́ сторона́ — щось найвразливіше, найдошкульніше у кого-небудь, у чомусь. Я особисто любив бити в мотор, а Швець знав інші слабкі місця німецької черепахи [танка] (Ю. Янов., І, 1954, 85); Цей мерзотник доти провокував Загайчака, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479); — Я за включення Цимбала до спортивної команди. У Цимбала є слабкі сторони? Нехай так, але ж у нас ще є майже півтора місяця для підготовки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 81); Слабки́й на уто́ри див. уто́ри.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 341.