СЛАВУ́ТНІЙ, я, є, СЛАВУ́ТНИЙ, а, е, заст. Славетний. Спогадаймо повість незабутню Про далеку вільную країну, Про стару Шотландію славутню (Л. Укр., І, 1951, 351); Вперед, вперед, сини родини! Славутний день вже наступив! (Пісні та романси.., II, 1956, 265); Нас так мало, так мало з породи могутньої Нездоланних бійців, що рушали під Трою; Про ті герці страшні, про ту пору славутнюю Навіть чудно і згадувать нині герою (Зеров, Вибр., 1966, 422).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 348.