СМІ́ЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який не знає страху, не боїться небезпеки; відважний, хоробрий. Неначе птахи чорні в гаї, Козацтво сміливе літає; Ніхто на світі не втече! (Шевч., І, 1951, 202); Всім хотілося послухати чи хоч побачити сміливих матросів, які перші у флоті підняли повстання (Панч, Гарні хлопці, 1959, 16); // у знач. ім. смі́ли́вий, вого, ч.; смі́ли́ва, вої, ж. Людина, яка не знає страху, не боїться небезпеки. Сміливого і куля не бере (Укр.. присл.., 1963, 326); Зашуміло село, як на пригру бджоли: сміливий і несміливий збиралися в купи, гомоніли, радились (Мирний, І, 1949, 302); // Який виражає сміливість, відвагу, хоробрість. — Через наші двері розбишака не простромив би ножа,— обізвалась Настя сміливим голосом (Н.-Лев., VII, 1966, 269); Вигнався він — парубок на славу. Очі сміливі, чуб буйний та чорний, як ніч (Мик., II, 1957, 76); // Який свідчить про відвагу, хоробрість. [Принцеса:] Невже тобі неволя не обридла? [Лицар:] Обридла, тим-то я її боюся і втретє вже на неї не поважусь знов сміливим та необачним вчинком (Л. Укр., II, 1951, 215); Керуючи п’ятьма арміями, він [маршал] за місяць удалими маневрами і сміливими операціями розбив Врангеля (Ю. Янов., II, 1958, 236).
2. Який не боїться труднощів, невдач, перешкод; рішучий. Це, певне, ретельний дослідник, новатор і сміливий експериментатор нашої соціалістичної науки (Ле, Право.., 1957, 8); В. І. Ленін підходив до марксизму як проникливий, далекоглядний і сміливий творець (Літ. Укр., 23.IV 1963, 1); // у знач. ім. смі́ли́вий, вого, ч.; смі́ли́ва, вої, ж. Людина, яка не боїться труднощів, невдач, перешкод. Не бійся нічого, нічого, нічого.. Широка дорога, дорога, дорога Відкрита для сміливих скрізь! (Мур., Піонер. слово, 1951, 42); // Сповнений сміливості, відваги, дерзання. Серед «Тюремних сонетів» Франка, якими він кинув, між іншим, сміливий виклик офіційно прийнятій естетиці, .. є один, який особливо хочеться процитувати (Рильський, IX, 1962, 35); Наші сміливі кроки в космосі, в підкоренні сил атомного ядра.. викликають подив і захоплення всього прогресивного людства (Наука.., 4, 1963, 3); // Який зачіпає, порушує гострі, назрілі, болючі питання. Знов сідала [Маруся] на камінь, знов слухала свобідних, сміливих оповідань опришка (Хотк., II, 1966, 80); Тихий Тясьмин чув.. волелюбні розмови майбутніх декабристів, чув палкі, беззавітно сміливі слова поета (Рильський, X, 1962, 26); // Який містить у собі щось нове, своєрідне; незвичайний, нетрафаретний. Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (Коцюб., І, 1955, 222); Його [архітектора] будинки сміливі й прості і досі прикрашають наші міста (Ю. Янов., II, 1958, 27); Мічурін показав Калініну всі свої досягнення, всі зразки нових дерев, всі сміливі починання (Довж., І, 1958, 485).
3. Небоязкий, несоромливий у поводженні з іншими. Соломія була така проворна та смілива, що нікого не минала своїм язиком (Н.-Лев., VI, 1966, 304); Вона була така гарна і така смілива, що в її присутності в Йоньки дубів язик (Тют., Вир, 1964, 224).
4. Який різко виділяється серед інших. Що то вже за молодиця була красовиця!..змалювати б таку та дивитись, не впускаючи з очей, та самому всміхатись на ту красу сміливу та веселу (Вовчок, І, 1955, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 406.