СМІТНИ́Й, а́, е́, розм.
1. Стос. до сміття. Смітна купа.
2. Який, ростучи у великій кількості, засмічує, глушить культурні рослини, посіви. Обробіток дернини з оборотом пласта дозволяє, крім усього іншого, очищати посіви костриці лучної від смітного малопоживного різнотрав’я (Хлібороб Укр., 5, 1969, 14).
Смітна́ ри́ба — дрібна малоцінна риба. У ставах району [Димерського на Київщині] є чимало смітної риби — карася, пічкура, в’юна (Колг. Укр., 2, 1961, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 408.