СНІГОВИ́ЦЯ, і, ж., розм.
1. Те саме, що снігові́й. Білі кругом сніговиці мели (Ус., І сьогодні.., 1957, 54); Мабуть, недавно прошуміла тут сніговиця (Коп., Лейтенанти, 1947, 3); * Образно. Крізь вишневу сніговицю Я ненароком, мимохіть Згадав про іншу танцівницю, Про інший час, про іншу мить (Рильський, II, 1956, 192).
2. Те саме, що сніг. Коненята чалапали по сніговиці, пасажири сиділи задумливі (Збан., Сеспель, 1961, 328); Холодний вітер жбурляв у вікно сніговицю (М. Ол., Леся, 1960, 172); Як тільки штовхнула [жінка] двері, пружний вітер жбурнув їй в очі сніговицею (Літ. Укр., 20.VI 1967, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 424.