СО́РОК1, а́, числ. кільк. Назва числа 40 і його цифрового позначення; // Кількість із 40 одиниць. Тож найбільший пророк наш блукав сорок літ вкупі з нами в пустині (Л. Укр., І, 1951, 291); Сорок запорозьких чайок випливали в Чорне море до турецьких берегів (Довж., І, 1958, 266).
◊ Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) со́рок бо́чок арешта́нтів, жарт.— те саме, що Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни (див. во́вна).
СО́РОК2, а, ч. Давньоруська одиниця лічби, що відповідає чотирьом десяткам; // Набір, в’язка хутра з чотирьох десятків однорідних шкурок. Позаду за великим послом посольські служилі люди у чорних каптанах несли сто сорок сороків соболів (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 463.