СОРОМО́ТА, и, ж., розм.
1. Те саме, що со́ром 1, 2. Кужелина не прядена, ти робото моя, Як я тебе не випряду, соромото моя (Коломийки, 1969, 71).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що со́ромно. Ой вийду я за ворота І стану, як сирота. Ледащиця з мене кпиться, — Мені соромота (Чуб., V, 1874, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 466.