СТАВНИ́К1, а́, ч., риб. Ставний невід, рибальська сітка або місце, де вони стоять. — Сідай до баркаса, коли такий цікавий. До ставників зараз підемо. І ось ми йдемо до тих ставників.. Стовпи, стовпи, засновані вірьовками та дротами, а на кінці якась мотузяна споруда. Я відразу зрозумів — то на рибу (Збан., Мор. чайка, 1959, 102); Дунайські рибалки [виходять].. для перевірки ставників (Знання.., 6, 1966, 18).
СТАВНИ́К2, а́, ч., церк.
1. Великий церковний свічник. Я ввійшов у церкву.., висока свічка в ставнику палає (Щог., Поезії, 1958, 116); Товсті свічі в трирогому ставникові замиготіли, мовби мали от-от погаснути (Загреб., Диво, 1968, 236); * У порівн. Там і там висвічували [берези], мов ставники соборні (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 377).
2. Велика свічка для церковного свічника. Давала [нянька] чиншу до двора: Ковбас десятків з три Латину, Лавинії к Петру мандрик, Аматі в тиждень по алтину, Три хунти [фунти] воску на ставник (Котл., І, 1952, 480); Староста привіз з Києва дванадцять здорових ставників з білого воску (Н.-Лев., VI, 1966, 367); * У порівн. Скрізь зелень буйна, кучерява! Тільки де-не-де з того кучерявого зеленого моря витикались високо вгору.. тополі, неначе ставники з зеленого воску (Н.-Лев., VII, 1966, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 634.