СТЕГНО́, а́, с. Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішня сторона верхньої частини ноги, тазу. Бекір завищав і ляснув себе по стегнах (Коцюб., II, 1955, 150); Він їв.. стегно з індика (Март., Тв., 1954, 403); Вона витяглась, була ставна, мала тугі, пружні ноги, виразно окреслені стегна, тонкий стан (Скл., Святослав, 1959, 177); Два автоматні диски, що теліпалися на реміняці, били його по стегнах (Тют., Вир, 1964, 488).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 679.