СІЗІ́ФІВ: ◊ Сізі́фова пра́ця (робо́та), книжн. — безплідна й виснажлива праця (за ім’ям давньогрецького міфічного царя Сізіфа, покараного за образу богів тим, що вічно мусив викочувати на гору великий камінь, який щоразу скочувався вниз). Унікальні явища природи, довго не знаходячи пояснення, нерідко так обростають легендами, що згодом виколупати з них зернятко істини коштує багатьох років майже сізіфової праці (Наука.., 3, 1971, 45); Спали гори в неясних рельєфах. Ріка то затихала, то знов шуміла, сповняючи сізіфову працю (Хотк., II, 1966, 253); — Та будь ласка! Робіть собі на здоров’я. Коли вам до смаку сізіфова робота! — спохмурнів трохи Макар Іванович (Головко, А. Гармаш, 1971, 406).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 216.