СІРКО… Перша частина складних слів, що відповідає слову сі́рка у 1 знач., напр.: сірконо́сний, сірконо́сність, сіркоочи́щення, сіркопрофіла́ктика і т. ін.
СІРКО́, а́, ч.
1. Собака, перев. сірої масті. Сірко, зібравшись [забравшись] на копицю, Від сіна відганяв телицю… На світі так скупий живе: І сам не пожива — і людям не дає (Бор., Тв., 1957, 169); * У порівн. [Сербин:] Що ж я там нашкодив, ану скажіть? [Іван:] Ага! Бач — забігали очі, як у сірка. Тобі уже, видно, лучче [краще] знати, що ти там наробив (Вас., III, 1960, 24).
◊ Намота́тися, як сірко́ на при́в’язі — дуже напрацюватися, натомитися; набігатися. — Обов’язково буду завтра, бо сьогодні намотався за день, як сірко на прив’язі, кості старечі щось ломить (Збан., Переджнив’я, 1960, 156); Позича́ти (пози́чити) оче́й у сірка́ див. о́ко1; Пропа́в, як сірко́ в база́рі хто — хто-небудь потрапив у безвихідне становище. Не будеш тут ходить на парі, А підеш зараз чотирма. Пропали! Як сірко в базарі! Готовте шиї до ярма! (Котл., І, 1952, 159); Тягти́ сірка́ за хвіст (за хвоста́): а) говорити що-небудь одноманітно, нудно; б) робити що-небудь мляво, довго; Як сірко́ві (сірку́) му́ху з’ї́сти див. му́ха; Як сірко́ві (сірку́) на перела́зі — те саме, що Як соба́ці на перела́зі (див. перела́з); Як у сірка́ із зубі́в [не ви́рвати] — дуже важко взяти щось у кого-небудь. — Не турбуйтесь, мамо. Роздобуду щось [їсти] по дорозі — світ не без добрих людей. — Ой, сину, що воно є в тих людей? У добрих людей, у таких, щоб поділились, в самих нічого немає, а в тих, у кого є,— не вирвеш, як у сірка із зубів (Збан., Єдина, 1959, 32).
2. розм., рідко. Те саме, що горі́лка. — А вам, отець диякон? Наливочки! — припрохує Загнибіда.— Ет! свинячого пійла! — гукнув той. — Сірка! мені — сірка!.. Не терплю я отих заграничних пундиків.. Нема кращого зілля, як наш рідний сірко! чим більше його п’єш, тим смачніше здається! (Мирний, III, 1954, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 230.