ТЕ́ЧА, і, ж.
1. Проникнення рідини через отвір, пробоїну в чому-небудь. Основні заходи зводяться до того, як забезпечити більш економічну роботу паливного насоса [трактора ДТ-20], як збільшити строк служби окремих вузлів і деталей, як усунути течу по всіх розніманнях, поліпшивши ущільнення (Рад. Укр., 6.III 1964, 2); — Барабаш узяв мого човна, того довгоносого.. Відкрилася на ньому теча (Тулуб, Людолови, II, 1957, 370).
2. рідко. Те саме, що течія́ 4.
3. діал. Рідина. Він нетерпляче кашлянув, налив з зеленаво-темної пляшечки у прозорий бокальчик мінеральної води, і мить споглядав течу, як вона шипіла (Досв., Вибр., 1959, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 106.