ТОНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до тонки́й 1-5. Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод. І Нева Тихесенько кудась [кудись] несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч., II, 1963, 411); В шухляді він знайшов лимон і ножиком вправно порізав на тоненькі кружальця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87); — В горобців же пір’я гріє, а в телятка що? Шкурочка на ньому тоненька, шерсть благенька, — погибель та й годі при морозах (Тют., Вир, 1964, 112); Так-то гарно убралась [Катря]! Сорочка тоненька і плахта шовкова, пояс сріблом цвіткований, черевички високі (Вовчок, І, 1955, 93); — Левку, дорогенький, ну, розкажи, — жартома вклонилася йому Христина, рвучко випросталась, і тоненька літня спідничка, на мить гойднувшись над коліньми, виразно обвилась навколо її проворних ніг (Стельмах, І, 1962, 54); Кирило Іванович принарядився, надів усе новеньке, узяв тоненьку палочку, — так і гнеться на всі боки, — і пішов прямо у двір (Мирний, І, 1954, 160); Тоненькі ялинки розбрелися по схилах гір (Гончар, III, 1959, 104); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її приблизно в формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт з пляшок від солодового квасу (Смолич, II, 1958, 16); Маруся була невеличка на зріст, сухорлява та тоненька (Н.-Лев., ІІІ,1956, 323); Шийка в неї була тоненька, так що через платтячко проступали хребці (Тют., Вир, 1964, 473); Як сон, одлетіли тривоги, хоч сніг, а кругом солов’ї. І тисну до серця мойого я пальці тоненькі твої (Сос., II, 1958, 50); [Гелен:] Тоненька смужка брехню від правди ділить (Л. Укр., II, 1951, 297); Сіла [мати] картоплю.. чистити.. З-під її метких рук тоненьким шнурочком в’ється лушпинка, шелестить, падає в корзину (Збан., Єдина, 1959, 37); У розчинені двері було видно, як на подвір’я падали скалки від снарядів. Вони гупали, як груші, і там здіймався тоненький пилок (Панч, Гарні хлопці, 1959, 56); Ти соловей маленький, В тебе голос тоненький (Чуб., V, 1874, 463); Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 106); Раптом до нього долітає якийсь тоненький плач, ледь чутне схлипування (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 381).
Тоне́нький сон див. сон1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 186.