ТРОЄКРА́ТНО, рідше ТРОЄКРА́Т. Присл. до троєкра́тний. Панотець підніс кипарисовий хрест у золотій оздобі і троєкрат благословив січове товариство (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 280.