ТРУДО́ВНИК, а, ч., заст. Трудівник. Не зібрав трудовник спадку Малим сиротам своїм, А зоставив добру згадку, — Тяжко в світі битись їм (Граб., І, 1959, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 296.