Що oзначає слово - "тур"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ТУР1, у, ч.

1. Один оберт по колу в танці. Коли скінчили тур, він підвів її на її крісло (Фр., VI, 1951, 242); Лише три тури протанцювали Лара з Васютою (Шовк., Інженери, 1948, 348).

2. Етап якої-небудь гри, якогось змагання, конкурсу, що становить окрему їх частину. Міське управління культури та Спілка архітекторів України провели три тури конкурсу на кращу геральдичну емблему древнього і вічно юного Києва (Веч. Київ, 13.І 1968, 1); // Етап розвитку якої-небудь події, окрема дія або захід як частина чого-небудь. З кінця 1925 року розпочинається новий тур шалених атак троцькістів проти партії (Ком. Укр., 6, 1969, 86).

3. Етап виборів при багатоступеневій виборчій системі.

4. с. г. Один із запланованих і заздалегідь забезпечених строків опоросу свиней. Поросята другого туру, одержані в червні — липні, до зими підростають на дешевих кормах (Колг. Укр., 7, 1957, 33).

ТУР2, а, ч.

1. Вимерлий дикий бик. — Ганялись наші діди, коли правда, що співають у піснях, і за волоторогими турами по Дніпрових борах (П. Куліш, Вибр., 1969, 123); Предком великої рогатої худоби вважають дикого тура, якого знищено всього близько 300 років тому (Зоол., 1957, 171); — Років десять тому тут була пустеля, де блукали тури та вепри (Тулуб, Людолови, І, 1957, 96); З величним спокоєм випливають із-за обрію.. круторогі сірі воли — одомашнені нащадки могутніх степових турів (Гончар, Таврія, 1952, 34); * У порівн. — Сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить (Н.-Лев., II, 1956, 265); // У народній поезії — символ, втілення велетенської сили й хоробрості. Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [обороні] міцно ти стоїш (Забіла, У.. світ, 1960, 165).

2. Гірський кавказький козел. На скелястій верховині Турів вистежив юнак (Перв., З глибини, 1956, 229); На альпійських луках ми помітили стадо турів (Веч. Київ, 29.І 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 323.