УКМІЧА́ТИ (ВКМІЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКМІ́ТИТИ (ВКМІ́ТИТИ), і́чу, і́тиш, док., перех. і з спол. що, діал. Помічати. А далі і я укмічаю, що й справді не та вже наша Катря, що була (Вовчок, VI, 1956, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 419.