УПАСА́ТИ (ВПАСА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПА́СТИ (ВПА́СТИ), су́, се́ш, док., перех., розм. Пасучи худобу, птицю, давати їм можливість добре наїстися; могти, уміти добре пасти, напасти. — Синку, чи впасеш свинку? (Номис, 1864, № 12729); Значить, перша наука [на селі] — це гуси. Пасти гуси, впасти їх так, щоб у чужі копи не вбралися, пригнати додому всіх до одного — це була програма нашого «технікуму» (Вишня, І, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 454.