УПРА́ВНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що впра́вний1. Дід аж бриля зняв і перебільшено, як не зовсім управний артист, заклопотано чухає потилицю (Головко, І, 1957, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 469.