УРОЖА́Й (ВРОЖА́Й), а́ю, ч.
1. Загальна кількість злаків, овочів, плодів фруктових дерев, ягід, грибів і т. ін., що уродилися. — Урожаї маємо гарні, сіно також гарне (Фр., II, 1950, 115); Стирчать сухі колоски. Мізерний урожай (Довж., І, 1958, 35); І трудились люди вволю, І давали добрив полю — Вийшов добрий урожай! (Бойко, Ростіть.., 1959, 56); На величезних плантаціях, де стояли обороною батальйони, виноград було зібрано лише частково. Решта урожаю пріла на пні (Гончар, III, 1959, 208).
2. Велика кількість, багатий збір вирощеного зерна, різних плодів і т. ін. Ідуть дощі. Ідуть травневі. В народі кажуть: — На врожай! — Пшениці, — кажуть, — Буть, як гай (Брат., Пора.., 1960, 17); Трудівників усіх країн Я в рік Новий поздоровляю. Хай миру буде роком він, Хай буде роком урожаю! (Рильський, III, 1961, 167); // на кого — що або який, перен., розм. Взагалі про значну кількість кого-, чого-небудь. — Кажуть, у Ніжені [Ніжині] під раду великий урожай на кармазини… (П. Куліш, Вибр., 1969, 132); І словами, повними любові, він повідав про осінні влови, про багатий рибний урожай (Гонч., Вибр., 1959, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 480.