УРЯДЖА́ТИ (ВРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш і УРЯ́ДЖУВАТИ (ВРЯ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРЯДИ́ТИ (ВРЯДИ́ТИ), яджу́, я́диш, док., перех.
1. діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід. Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора «склянки чаю» (Досв., Вибр., 1959, 254); Городян висипало на пішоходи стільки, що здавалося, ніби вони уряджували організовану демонстрацію (Епік, Тв., 1958, 204); [Xілон:] Я вступлю до школи… [Антей:] До якої? [Xілон:] До тої, що врядив тут Меценат (Л. Укр., III, 1952, 417).
2. діал. Обладнувати, прикрашати. Ярина згадала, що в полі сьогодні мусили бороду уряджати. Вона вихопилась на коня й поскакала до байраку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 66).
3. розм. Гарно, пишно одягати кого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 484.