УСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УСІКТИ́, ічу́, іче́ш, док., перех., заст. Ударом гострого знаряддя чи холодної зброї відокремлювати частину від цілого; відрубувати; // із сл. голова. Карати смертю, відрубуючи голову. — Панове громадо, усічіть мені голову на порозі, як гадині сорокатій, коли б я громаду зрадив (Март., Тв., 1954, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 488.