УХНА́ЛЬ, я́, ч., рідко. Те саме, що вухна́ль. Там [продавався] — залізний товар: підкови, гвіздочки, сокири, підіски, ухналі (Кв.-Осн., II, 1956, 13); Б’є-кує цілий день Бравий коваленко. Тут цвях, там ухналь — Все уміє коваль! (Нех., Казки.., 1958, 76); *У порівн. Стерня.. стирчала тверда і гостра, мов розсипані без кінця ухналі (Гончар, Таврія, 1952, 318).
&́9671; Кува́ти ухналі́ зуба́ми див. кува́ти1.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 528.