УЦІЛІ́ЛИЙ (ВЦІЛІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уцілі́ти. В самому кінці ешелону стояло кілька уцілілих вагонів, не знищених катастрофою (Кол., На фронті.., 1959, 98); Люди, уцілілі від фашистської розправи, приходили в ліс, просили гвинтівки (Шер., Молоді месники, 1949, 72); Майже усі села і хутори, що були поблизу шляху, яким пересувалися французи, — спалені. А уцілілі оселі переповнені пораненими (Кочура, Зол. грамота, 1960, 313); Поверталися вцілілі васютинчани з фронтів (Ле, Ю. Кудря, 1956, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 530.