Фанда, ди, ж.
1) Длинная плеть. Вокомони з нагайками, гуменні з фандою. Гол. III. 205.
2) Фанди. Клинья въ женскомъ полушубкѣ, расходящіеся отъ таліи. Вас. 155. Ув. Фанди́ще. Поїдь но, дідуню, та на ярмарчище, та купи на бабу велику фандище. Гол. II. 691.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 374.