ХРОНО́ГРАФ1, а, ч. Пам’ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни.
ХРОНО́ГРАФ2, а, ч. Прилад для вимірювання й графічної реєстрації часу з точністю до сотих долей секунди. За стрічкою хронографа чи за секундоміром можна визначити точний час перебування супутника у певній точці зоряного неба (Наука.., 8, 1970, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 154.