ЧЕК1, а, ч., фін.
1. Документ з розпорядженням вкладника банкові видати або перерахувати пред’явникові певну суму з поточного рахунку. В банку Йосип Зозуля підійшов до віконечка, де видавали кредити, і подав свій чек (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 37).
2. Талон у касу із зазначеною сумою, яку слід заплатити, а також талон з каси із свідченням, що товар оплачено.
ЧЕК2, а, ч. Ділянка, яку заливають водою (перев. для вирощування рису). Після сівби рису в наповнені водою чеки запустили однолітків коропів (Рад. Укр., 24.I 1963, 2).
ЧЕК3: Як на чеку́, розм.— перебуваючи насторожі; очікуючи завжди чогось неприємного. Як вже одцуралася я його сватання, то треба було жити, як на чеку: боялася його сама одна стрінути. Як він очима на мене світив! (Вовчок, І, 1955, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 289.