ЧЕРЕВА́НЬ, я́, ч., розм. Людина з великим черевом (перев. чоловічої статі); надто гладка людина. Незабаром прийшов якийсь пан-черевань, і стали вони удвох із панією радитись (Вовчок, I, 1955, 262); А Гриць як влип поглядом у череваня, так і не міг відірватись: він здавався йому найбагатшим серед усіх панів (Добр., Ол. солдатики, 1961, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 302.