ЧИСТИНА́, и́, ж. Чисте, без заростів місце; галявина. Кожне слово, коли взяти окремо, зрозуміле Настусі, а всі разом були темним лісом, у якому можна розрізнити кожне дерево, але не видно стежки, яка б виводила на чистину (Збан., Сеспель, 1961, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 334.