ЧО́ХЛА, и, ж., розм. Те саме, що манже́та 1. Іде козак улицею, чохлами махає (Сл. Гр.); Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова, .. сорочка тонесенька, вишивана до самих чохол… (Вовчок, І, 1955, 182); Перед ним опинилася маленька жінка у довгій чорній спідниці і білій кофточці, з сірими чохлами нарукавників по лікті (Рибак, Час.., 1960, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 370.