ШИНКАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., заст. Те само, що шинкува́ти 1. Найзапекліша самогонщиця кинула шинкарювати (Кучер, Трудна любов, 1960, 598).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 453.