ЩИ́КОЛОТКА, діал. ЩИ́КОЛОДКА, и, ж.
1. Те саме, що кі́сточка 2. Солдат важко, аж по щиколотки, вгрузав чобітьми в щирий пісок (Десняк, Вибр., 1947, 4); Чорні коленкорові штани на резинці перехоплювали його ноги на щиколотках (Перв., Опов.., 1970, 84); Я мусила послухать її ради і одважно скочила по щиколодки в воду (Л. Укр., III, 1952, 570).
2. Зчленування суглобів пальця; потовщений кінець суглоба. Од ліктя було тіло біле, як папір, а пальці зчорніли, поморщились, пошерхли, щиколотки стали горохуваті (Н.-Лев., І, 1956, 148); Кулаки були міцно стиснуті, аж білі на щиколотках (Кучер, Зол. руки, 1948, 58); Кістляві щиколодки його пальців виглядали з волосся, як ніжки павука (Тудор, Народження, 1941, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 583.