Я́ТІР, я́тера, ч. Риболовне знаряддя типу пастки (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ. Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Греб., І, 1957, 75); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (Донч., IV, 1957, 202); В ятері набивалось того карася мало не до горловини, та все такого, наче він із золота вийшов (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 97); *Образно. Захарові здалося, що доля його залишила ще там, у окопчику за Дінцем, і тепер він ось який уже рік самотужки б’ється в ятері життя (Ле, Право.., 1957, 242); Господар, очевидно, не скоро б виплутався з словесних ятерів, які сам наставляв, коли б на той час не загавкав Бровко (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 659.