Твір на тему: «Загальнолюдські мотиви та гуманістичні цінності в повісті Осипа Турянського «Поза межами болю»

Через сльози й терпіння
Шлях веде до просвітління:
Хто боровся, скутий тьмою,
Тому сонце — мрія мрій.
Осип Турянський

Стиль повісті письменника О. Турянського «Поза межами болю» належить до класичного напрямку експресіонізму, який в українській літературі найбільше розвинувся на початку ХХ століття. У творі реальність пов’язана з мистецтвом, а шляхи вираження думок і поглядів автор знаходить у дослідженні глибинних процесів, що відбуваються у людині, яка опинилася в найжорстокіших умовах, на межі життя і смерті.

У повісті «Поза межами болю» автор відтворює своє загострене бачення світу через призму власних емоцій і переживань в екстремальній ситуації, розмірковує над загальнолюдськими цінностями і гуманістичними мотивами людських вчинків. О. Турянський засуджує жорстокість кровопролить і війн, інші потворні явища у тогочасному суспільстві. Автор майже погоджується з тим, що світ дуже далекий від досконалості і в ньому «слабший мусить померти, аби сильніший вижив».

О. Турянський був безпосереднім свідком подій Першої світової війни, бо воював на її фронтах. Він зазнав неймовірних жахів полону, тому його повість, пропущена крізь власне серце, набуває великого значення серед найвидатніших творів української літератури. За визначенням самого автора, «Поза межами болю» — це поема у прозі, у центрі сюжету якої поневіряння колишніх солдатів австро-угорської армії, сімох друзів по нещастю, військовополонених, які відбилися від головної колони і терплять жорстокі муки голоду та холоду серед засніжених Альп.

У цій повісті О. Турянський порушує багато важливих проблем. Це і політичні амбіції можновладної верхівки, і ставлення людей до війни, і збереження моральних та духовних цінностей за будь-яких обставин. Основною ідеєю повісті, яка проходить через весь твір, є ідея протесту людини проти війни: «Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються!». Можливо, тоді все в світі стало б добрішим: «Тоді боги стали б людьми, а люди братами».

Як докір усьому людству звучить у повісті питання автора: «Навіщо ми, люди, вбивали людей?». А відповіддю на це питання можна вважати оптимістичні слова одного з героїв, що звучать наприкінці твору. З ними Добровський хоча й звертається до автора оповіді, а насправді до кожного зі своїх сучасників, до кожного зі своїх нащадків: «Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть».

Тож попри усю трагічність подій, які зобразив у повісті «Поза межами болю» О. Турянський, подій, після яких живим залишився тільки Оглядівський (автор твору), у цій поемі в прозі провідною залишається ідея перемоги духа над матерією, гуманістичних цінностей над загальнолюдськими мотивами.